|
У санях, де настелено солому, Мачулою прикривши плоть живу, Від Воробйових гір до церкви, що знайома, Велику проїжджали ми Москву. В Угличі діти граються у бабки, Від печі гарно пахнуть калачі. По вулицях мене везуть без шапки, Тепліють у каплиці три свічі. Не три свічі горіли, а три стрічі, – Одну із них сам Бог благословив. Четвертої не буде. А обличчя Він Рима не сприймав і не любив. Пірнали сани у чорнющі ями, І люди поверталися з гульні. Злі молодиці купно з мужиками Біля воріт збиралися, сумні. Від зграй пташиних далина чорніла, І руки від мотузки затекли. Царевича везуть, німіє страшно тіло, Солому підпалили й відійшли.
1 Звернено до М. Цвєтаєвої.
|