|
Як середземний краб або морська зірниця З вод викинутий був останній материк. Європу океан ще пестити не звик, Для цього Азія й Америка годиться. Він берегти її порізав, натворив Півостровів легких повітряні обочі; Бентежать оддаля, як обриси жіночі, Біская, Генуя; об стелі б’є приплив. То завойовників принадлива земля, Та ще й Священного Союзу знадна муза, П’ята Іспанії, Італії медуза І Польща ніжна, де немає короля. Європо цезарів! З тих пір, як Бонапарта В лоб гусячим пером ударив Меттерніх, Ти так змінилася, і на очах моїх Щодня міняється твоя таємна карта.
|