|
Про ті часи прості і грубі Копита кіньські тупотять, І двірники в кошлатих шубах На дерев’яних лавах сплять. В ворота стук – ввійти прохання – Привратник, ледар, мов сам цар, Встає, звіряче позіхання – Про скіфів згадка, й за ліхтар. Коли з прадавніми думками, Змішавши Рим і сніг у спів, Стояв Овідій між волами В навалі варварських возів
|