|
Про ті часи прості і грубі Копита кінські ще твердять. І двірники в кошлатих шубах На дерев’яних лавках сплять. На стук у ковані ворота Підвестись воротар хотів, Зіп’явся, й дикі позіхоти Сказали: викапаний скіф! Коли з старечою любов’ю Про Рим і сніг ведучи спів, Овідій склав гарбі воловій Хвалу між варварських возів.
|