|
Отруйний хліб, повітря сльози, Розкрита рана, тяж журби – Гіркіше плачеш, ніж Іосиф, Як брат його рабом зробив. Пустельник у нічній долині, Свого коня спинив лишень, Торкає вільно у билині Вчорашній день, примарний день. Натхнення потребує мало: Коня зміняв – що з ним було? І що тобі стрілу зламало? Туман подій стає мов скло. Та коли справжня пісня ллється, Усе щезає нанівець І залишається для серця Лиш простір, зорі – і співець!
|