|
Коли пронизливу до свисту Ангельську мову чую – вмить Я бачу Олівера Твіста, Що за конторкою сидить. У Чарльза Дікенса спитайте, Що в Лондоні було тоді: Контора Домбі, Сіті, Тавер І Темзи жовтої гладінь. Дощі і сльози. Там білявий І ніжний хлопчик – Домбі-син. Веселих клерків жарти славні Не розуміє тільки він. Поламані стільці в конторі, Тут шилінґам і пенсам лік; Неначе ошалілі бджоли, Рояться цифри цілий рік. І адвокатів люте жало Працює в тютюновій млі – І вже, немов старе мочало, Банкрот зависнув у петлі. На боці ворога закони: Вже помочі йому нема! І вже клітчасті панталони Дочка в риданнях обніма.
|