|
Кінематограф. Три лавчини. Сантиментальна лихоманка. Ось багатійка і шляхтянка В тенетах підлих і злочинних. Кохання рветься до польоту: Вона цілком не винувата! Самозабутньо, наче брата, Кохала лейтенанта флоту. А він тиняється в пустині, Нащадок графа позашлюбний, І тут зароджується згубний Роман прегарної графині. Вона шаліє, мов гітана, В нестямі заламавши руки. Розлука. І скажені звуки Зацькованого фортеп’яна. Але в її грудей тремтінні Відваги й духу так багато, Щоб викрасти і передати В штаб ворогів папери цінні. В алеї, де густі каштани, Авто несеться дивовижне. Стрекоче фільма, й серце ніжне Іще розбурханішим стане. В дорожній сукні з саквояжем, В автомобілі, у вагоні, Вона боїться лиш погоні, Сухим натомлена міражем. Гірка розв’язка й недоречна: Мета – ніяк не оправдання! Йому – майно і панування, А їй навік тюрма фортечна!
|