|
В північнім місті умліва курна тополя, Заплутався в листві прозорий циферблат, І в темній зелені фрегат чи шпиль у полі Сіяє здалеку – води і неба брат. В повітрі човен там і щогла-дівка строга, Що за лінійку є наступникам Петра, Він вчить: краса – не примха напівбога, А хижий окомір простого столяра. Нам чотирьох стихій приязне панування, Та п’яту вільний сотворив уже стратег. Чи простору не відкида переважання Оцей цнотливо побудований ковчег? Сердито ліпляться примхливії Медузи, Як плуги кинуті, ржавіють якорі – І ось розірвані трьох вимірів вже узи, І відкривається всесвітня шир морів.
|