|
Айя-Софія – тут зупинки місце Призначив Бог народам і царям! Бо маківку, за словом очевидця, Мов ретязем, трима небесний храм. І всім вікам – взірець Юстиніана, Коли украли для чужих богів Із дозволу ефеської Діани Сто сім зелених з мармуру стовпів. Але що міркував твій зодчий щедрий, Коли, єством ввібравши горній світ, Розташував апсиди і екседри, Вказавши їм на захід і на схід? Прекрасний храм, коли це купіль миру, Яка крізь вікна свято нам несе. На парусах, під куполом, чотири Архангели – прекрасніш над усе. Сферична й мудра ця будівля давня Ще не один переживе народ, І серафимів голосне ридання Не пожолобить темних позолот.
|