|
Здригаюся я від холоду, – Вже оніміти схотів! А в небі танцює золото, Мені замовляє спів. Млій, музиканте відринутий, Оплакуй долю тяжку, З планети тьмяної скинуту Лови опуку легку! То ось він який, сповіщений З таємним світом зв’язок! Зажура, мов духу нищення, Лиха біда для думок! Якщо, здригнувшись неправильно, Зоря у небі сяйне І шпилькою, що заржавіла, Дістане звідти мене?
|