|
Здригаюся я від холоду – Отак занімів би вмить! Та в небі танцює золото – Співати мені велить. Томися, співцю розчулений, Пригадуй, кохай і плач, З планети колись пожбурений Підхоплюй легенький м’яч! Так ось які – втаємничені Зі світом живим зв’язки! О, як ця журба пригнічує, Який же цей сум щемкий! А раптом звізда віддалена Сіпнеться, схитне, зморгне І шпилем своїм заржавленим Дощенту протне мене?
|