|
На перламутровий човнок Спинаючи шовкове ниття, О точені персти, почніте Свій приворожливий урок! Тих рухів монотонна млість... Тих рук припливи і відпливи. Чаклуєш ти несум’ятливо Перестрах сонячний якийсь, Коли розточище долонь, Як мушля в ярім шумовинні, То гасне, тягнучись до тіней, То йде в коралевий вогонь.
|