|
Прислухався до вітру парус, Застиглий погляд спорожнів. І тишу розсіває галас – Нічних птахів тужливий спів. Я бідний, наче вся природа, І простий, ніби небокрай, Примарна ця моя свобода, Мов крик вночі пташиних зграй. Я бачу збляклий місяць повний І неба мертве полотно, – Твій світ і зболений, і дивний, О, пустко, я прийняв давно!
|