|
Ще не народжена вона, Вона і музика, і слово, Тому єство життя живого Зв’язок усталений єдна. Як морю дихається легко, День – безум осяйних надій, І піняви бузок блідий У чорно-лазуровім глеку. Хай осягнуть мої вуста В первиннім занімінні цноту, Неначе кристалічну ноту, Що змалку чистою зроста. Зостанься в піні, Афродіто, І, слово, в музику поринь, І, серце, в іншім серці згинь, Що з підмурком життєвим злите!
|