|
Моя невимовна печаль Відкрила величезні очі, Квіткова ваза після ночі Плеснула в небо свій кришталь. Кімната п’є, як на весну, Знемоги – найсолодші ліки! Малого царства світлі лики Поглинули багато сну. Наллю червоного вина, Потроху сонячного раю – Тонкий бісквіт навпіл ламають, Тоненьких пальців білизна.
|