|
Безмовно-трепетна печаль Розкрила очі, і одразу Прокинулась квіткова ваза І виплеснула свій кришталь. Уся кімната наче п’є Знемоги найсолодші ліки. Маленьке царство тут, а стільки Дрімоти тихої несе. Вина червоного ковток, Краплину сонячного світла, – Надломить ледь рука тендітна Крихкого печива шматок.
|