|
Книг дитячих умитись дощем І плекати дитячі примари, Все тяжке відпустити за хмари, Сум глибокий розвіяти вщент. Вже надміру втомило життя, Відкидаю і посох, і манну, Тільки землю мою безталанну Я люблю, і нема вороття. Я гойдався в далекім саду, В майбуття прочинивши завісу, І за покликом темного лісу У серпанковий спомин іду.
|