Лиш дитячі читати книжки,
Тільки мрії дитячі плекати,
Все велике за вітром пускати
І з душі зняти камінь важкий.

Жити далі натхнення не мав,
Від життя вже не прошу нічого,
Та люблю мою землю убогу,
Бо чужої ніколи не знав.

У садку на орелях простих
Я гойдався далекої днини,
І кошлаті великі ялини
Бачу в мареннях млистих моїх.
Ірина Коваль?