|
Мій тихий сон зимовий, щохвилинний – Невидимий, немов у чарах, ліс, Де звук глухий розноситься безвинний, Як дивний шелест шовкових завіс. У суперечках, зустрічах шалених, На перехресті поглядів та снів Невидимий, незрозумілий шерех, Під попелом зайнявся і згорів. Немов туман лягає на обличчя, І слово завмирає на вустах. Здається, що це птах зимовий кличе Й зникає у засніжених кущах.
|