|
Мій тихий сон зі мною щохвилинно – Захований моїм чаклунством ліс, Серед дерев таємний шерех лине Легким шовковим шурхотом завіс. У шалі стріч, в туманах суперечок, На перехресті стомлених очей Незрозумілий і зникомий шерех Під попелом здійнявшись, не пече. І як туманом, одягає лиця, І слово завмирає на вустах, І мариться, що з переляку птиця Забилася в присмеркових кущах.
|