|
Над вівтарем димучих бурунів Офіру править смирний бог морів. Гудюче море, як вино, шумить, Над морем сонце, мов орел, тремтить. І стелеться лише морський туман, І тиші розлягається тимпан. І тільки небо серцем голубим Бере у прийми моря білий дим. Поширшав океан у мрійнім сні, Й пишніші стали звуки негучні; Й застиг уроче між небесних скел Важкий, неначе бронзовий, орел.
|