|
Все нам чуже в столиці мерзосвітній: Її суха, зачерствіла земля, І буйний торг на Сухарівці ситній, І взір страшний розбійного Кремля. Вона, сліпа, весь світ тримає в шорах. Мільйони гарб рипучих у далінь Пустила – і тяжіє на просторах Її базарів бабська широчінь. Її пахких церков бучні чарунки – Що дикий мед між нетрів та боліт, І небом хмурим розсіва відлунки Пташиних зграй ряснистий переліт. Вона в торгівлі – промітна лисиця, А перед князем – служка боязка. Тече в сухі рови мутна водиця: Її здавен удільна мчить ріка.
|