|
Мабуть, тобі я не потрібний, ніч; із пучини світовій, як черепашка без перлини, на берег викинутий твій. Байдуже хвилі в морі піниш, співаєш плутані пісні, але полюбиш, та оціниш тих черепашок фальш та сни. Ти з нею мовчки поруч ляжеш, одягнеш ризою її, ти нерозривно з нею зв’яжеш великий дзвін морських брижів, І черепашки крихкі стіни, як нежилого серця дім, наповниш шепотами піни, туманом, з вітрами за ним...
|