В мене спрямувалися черемшина й груша – Силою розсипчастою б’ють нехибно в душу. Китиці із зорями, зорі разом з китицями, – Що то за двовлада там? В кому правда світиться? Чи то квіт, чи з розмаху повітряно-цілими У повітря цілиться кістенями білими. Запаху подвійного солодкавість плутана: Бореться і тягнеться – рветься, хоч і тут вона.
|