|
Ні, ти ще не помер, ні, ти ще не один, Доки з жебрачкою, подругою німою, Ідеш, захоплений величністю рівнин, І холодом, і млою, і зимою. В розкішній бідності, в могутній нуждоті Будь втішений і супокійний. Благословенні дні і ночі ті, Безгрішний труд солодко-мрійний. Нещасний той, кого, як власна тінь, Лякає гавкіт, вітер косить. І вбогий той, хто повен сам болінь, У тіні милостині просить.
|