|
Біжить-бурлить бурун, бурлом хребет вгинає, Невольно й жалісно грозить молодику: Глянь, яничарська ніч вирує, виринає, Неупокорена столиця буруна є, І кривина реве і риє рів в піску. А у повітрі хмурно-пелехатім Нерозпочатої стіни мигтять зубці. А з пінних східців падають солдати Султанів завидних – розбризкані, розтяті – І їдь розносять сіверні скопці.
|