|
У дворі вночі вряджав купіль, – Твердь ясніла грубими зірками. Промінець – як на сокирі сіль, Стигне бочка з повними краями. Брама під замком, і шир земна Совісна і строга як ніколи, – Понад голу правду полотна Не знайти чистішої основи. Тане зірка в бочці, і вода- студениця робиться чорніша, Смерть чистіша, ревніша біда, І земля щиріша і страшніша.
|