|
Умивався якось уночі, Грубі зорі стигли наді мною. Відбивалась їхня далечінь В бочці, вщерт наповненій водою. Бовваніє брама на замку, І земля, як полотно сурове. Малювати правду – на віку Кращої не знайдеться основи. Тануть в бочці, наче сіль, зірки, І вода студеніша, чорніша, Смерть чистіша, жаль ще більш гіркий, І земля правдивіша й страшніша.
|