|
Сестри важкість і ніжність. Однакові ваші приміти. Золотаві комахи поважну півонію ссуть. Чоловік умирає. Пісок остигає нагрітий, І вчорашнє світило на чорних носилках несуть. Щільники обважніли у ніжнім політті. Легше камінь довбати, ніж мовити слово: тужи! Зостається у мене одна турбота на світі: Непоборна скорбота, що час наді мною тяжить. Мов сколочену воду я п’ю поруділе осоння. Час ізорано плугом, півонія ґрунтом була. В тихому коловороті з поважних і ніжних півоній Тихо важкість і ніжність подвійні вінці заплела!
|