Образ твій невловно-загадковий
У тумані танув – розпливавсь.
– Господи! – сказав я помилково,
Хоч цього казати не збиравсь.
Боже ймення – птаха величезна –
Випурхнуло крізь мої уста
Спереду – вирує мла густезна,
А позаду клітка, вже пуста...
Ігор Качуровський
?
