|
Одержав тіло – що робити з ним, Таким єдиним і таким моїм? За тиху радість дихання й життя Кому би мусив дякувати я? Я квітка, але я і садівник, В темниці світу в самоті не зник. На вікна вічності уже лягло І дихання моє, й моє тепло. Відбитком – візерунок на вікні, Що досі був незнаним і мені. Мить каламуттю хай стікає з вій – Не викреслити візерунку їй.
|