|
Живемо. Та чи є десь під нами земля? Наших слів не почути нікому здаля. А спроможемось на піврозмову – Все про горця кавказького знову. Його пальці гладкі і масні, як черва. Ніби гирі пудові – несхибні слова. А тарганячі вуса лукаво Посміхаються. Й сяють халяви. І вожді грубошкірі – тичбою навкруг, Напівлюди готові йому до послуг. Як підкови, указ за указом, кує, На лобах, по очах, попід пах він дає, Кожна страта для нього – забава. Й осетина плечиста постава.
|