|
Ми своєї іще не відчули землі, Бо живе́мо і досі немовби німі. Лише рота на мить відкриваймо – Враз кремлівського горця згадаймо. Його пальці – немовби масні хробаки, А слова, як пудові дві гирі, важкі. Ще й тарганячі вуса стирчать, І халяви у нього блищать.
|