|
Живемо ми з тобою в країні без змов: Десять кроків лише – й не почуєш розмов. А десь вдосталь лише з пів-розмовця – Й зразу ж знов про кремлівського горця! Його пальці товстезні, як черви брудні, А слова – як пудові вериги вони! Тарганілі регочуть вусища! І зловісно блищать халявища! Біля нього тусовка безшиїх вождів, Та він грає як хоче зі збродом отим. Той свистить, той мявчить, а той плаче, Він один в тім концерті бабачить! Як підкови кує за Указом Указ – Тим – під дих, тим між ніг, і уже йде до нас. Й що не страта у нього – малина! Й широчезна душа осетина!
|