|
Ми живем, ніби щезла країна з-під ніг, нас дочути – ніхто і за крок би не зміг, а коли хтось рече з гучномовця – то згадає кремлівського горця. В нього пальці, як гусені, білі й слизькі, і слова непогрішні – як гирі, важкі, і тарганські сміються очища, і халяви лисніють зловіщо. Вколо нього – юрма тонкошиїх вождів, він милу́є того, хто йому догодив. Хто – мекече, хто – кряче, хто – хниче, він один всім бубоче та тиче. Як підкову, дає за указом указ – кому в пах, кому в лоб, кому в око якраз. Кожна страта у нього – малина, й міцна постать, аж як в осетина.
|