|
На блідо-голубій емалі, Яка можлива тільки в квітні, Гілки берізки підіймали Та вечоріли непомітно. Чіткий графічний візерунок, Завдячуючи кожній гілці, Сітчастим виткався малюнком, Як на фарфоровій тарілці, Коли його художник милий Виводить на льодистій тверді, В свідомості своєї сили, У забутті сумної смерті.
|