|
На блідо-голубій емалі, Яка можлива лиш у квітні, Берези віття підіймали І вечоріли непомітно. Дрібні відточені узори, Тонка напівпрозора сітка, Немов на синьому фарфорі Малюнок ажуровий світить, – Коли його художник милий Виводить на склянистій тверді В осягненні хисткої сили, У забутті сумної смерті.
|