|
Не чув я оповідок Оссіана1, Не пробував на смак я вин старих, – Навіщо ж мені мариться поляна, Шотландії кривавий молодик? І перегомін ворона і арфи Ввижається в мовчанці гробовій, Дружинників розвіювані шарфи При місяці мигтять навперебій! Я спадщину одержав на сирітство – Чужих мені співців мандрівні сни; Свою покревність і нудне сусідство Ми вільні зневажати з давнини. І не одній, можливо, ще дідизні Шукати правнука в чужинському краю. І знову скальд складе чужої пісні І проспіває так, немов свою.
1 Оссіан – легендарний давньоірландський бард (III ст.), якому Д.Макферсон приписав підроблені «Твори Оссіана» (1765), нібито перекладені з гельської мови.
|