|
Холодна ця весна. Безхлібний кволий Крим. Як і за Врангеля, на всім печать провини. На дранті – клапті лат, на стежці – кусні глини І кисленький такий їдкий кусючий дим. Та гарна все ж весни прозора й чиста даль, Дерева, що з бруньок вже вигнали оспалість, Стоять, мов зайшлий люд, і викликає жалість Пасхальним бозна-чим прикрашений мигдаль. Природа ще свого не впізнає лиця, Ще тіні від жахіть Украйни і Кубані; Голодні на землі селяни бездиханні: Пильнують хвіртку, все ж не рухають кільця...
|