|
Нездоланно Гомера. Лихії ці вітрила. Напівперелік яхт волинив три години. Так цей перелік вибив з колії, та ще цей вирій дивний, що над Елладою піднявсь на веремію. Як вирій на Голгофу по чуждих їм завадах, – На головах царів кадиться фіміам, – Куди вам впало око? Якщо не ця Олена, Та на що вам, ахейці, ця Троя уві снах? І шторми, і Гомер – навернуться любов’ю. І правди ніде діти. І знов Гомер заснув. І хвилі чорні, не ждано вкрили дух. І кишки всі порвуть, поки маю сваволю.
|