|
Безсоння і Гомер. Вітрила здійнялись. Я в списку кораблів дійшов до половини. Сю довгу вервицю, сей потяг журавлиний, Що над Елладою розврунився колись. Мов журавлиний клин в далекі рубежі, – На головах царів тремтять вали черлені, – Куди ви пливете? Коли б то не Єлена, Що Троя вам сама, ахейськії мужі? І море, і Гомер – все живиться любов’ю. І слухати кого ж? Та ось Гомер мовчить, І море чорне, красномовлячи, шумить І з гуркотом тяжким лягає в узголов’я.
|