|
Безсоння і Гомер, і пружність парусів. Я кораблям лічбу довів до половини. Цей довгий виводок, цей поїзд журавлиний, Що над Елладою підвівся і злетів. Як журавлиний ключ – до невідомих меж... В священній піні – чола і рамена. Ахейські воїни! Коли б то не Гелена, Чи Троя Вам, сама, була б потрібна теж? І море, і Гомер – тримаються любов’ю. Кого ж бо слухати? І ось затих Гомер, Лиш море Чорнеє вітійствує тепер І гуркотом важким сягає узголов’я.
|