|
Щось сон не йде. Гомер. Вітрил та вантів спів. В реєстрі кораблів дійшов я середини: Сей довжелезний ключ, сей вивід журавлиний, Що над Еладою в часи давнезні сплив. Навіщо пливете в чужинські рубежі? На головах царів кипить божиста піна. Як не Єлени стать, ті перса та коліна, Що Троя вам сама, ахейськії мужі? І море, і Гомер – все рух бере в любові. Кого мені вчувать? І ось Гомер мовчить, І море чорне так промовисто шумить Та з гуркітом важким товчеться при зголов’ї.
|