|
Безсонна ніч. Гомер. Вітрил напругих плеск. Я списку кораблів подужав половину: Сю плетеницю довгу, валку журавлину, Що піднеслась була до еллінських небес. Мов журавлиний ключ у береги чужі, – На головах державців піна божественна, – Куди ви пливете? Коли б то не Гелена, Чи треба Троя вам, ахейських гір мужі? І море, і Гомер – усе живе любов’ю. Чию ж ловити річ? І от Гомер мовчить, А море чорне все гучніше гомонить, Звіряючи думки моєму приголов’ю.
|