|
Безсоння знов. Гомер. В тугих вітрилах бриз. Я список кораблів пробіг до половини. Цей довгий ключ, цей потяг журавлиний Що над Елладою колись піднявсь увись. Мов журавлиний клин в чужинські рубежі, – На головах царів морська кипінь шалена, – Куди ви пливете? Якби не та Єлена, Що Троя вам одна, ахейськії мужі? І море, і Гомер – підвладне все любові. Кого ж мені почуть? Ось і Гомер мовчить, І море Чорнеє розгойдано шумить І з гуркотом тупим враз уриває мову.
|