|
Вже доброму тепер кінець, і проказали ефіопи, що до лиця мені вінець натомленої Пенелопи. Душа чекала все, чекала, та попіл пам’яті єлею В каміні міфів поховала, к всіх забутих Одиссеїв. І лише ті герби брудні, що згадувались у пророка, нарешті втямлять, що мені шлях – лиш до равликів барокко.
|