|
Всім цей закон відомий, звісно, Що нецікавий світ без пісні, Але, хоч з ранку дощ щось витворя, Хай все ж людина точно знає: Нині підстав для сліз немає Завтра все буде краще, дітвора! Прокинься й, знай собі, співай. І спробуй досвід оцей – Не змити посмішку з відкритих очей. До примх хоч успіх вже звик, Та вибирає він з тих, Хто й над собою посміється, тільки дай. Співай у ліжку, уві сні, і знов співай. Все забувай, що доля мала! Бо те, що впало, – те пропало, Те, що пішло, не вернется назад. Тільки туди, назад – не вірно, Бо те, що зараз неймовірно Завтра з ранку збудеться підряд. Прокинься й, знай собі, співай. І спробуй досвід оцей – Не змити посмішку з відкритих очей. До примх хоч успіх вже звик, Та вибирає він з тих, Хто й над собою посміється, тільки дай. Співай у ліжку, уві сні, і знов співай. Хоч від дорослих чують діти, Що так здрібніло все на світі, Люди, і все, і навіть дощ також. Видно, вони позабували, Що їм діди про те ж бурчали, А світ наш гарний, тим часом, отож. Прокинься й, знай собі, співай. І спробуй досвід оцей – Не змити посмішку з відкритих очей. До примх хоч успіх вже звик, Та вибирає він з тих, Хто й над собою посміється, тільки дай. Співай у ліжку, уві сні, і знов співай.
|