|
Тримай себе, нехай юрба бентежна Тебе винить у негараздах всіх, Вір в себе сам, від світу незалежно, А маловірним – відпусти їх гріх; Час не настав – чекай, і дочекайся, Брехун – хай бреше, не новий це гріх; Умій прощати, й брехуну – не здайся Великодушніш і мудріше всіх. Мріяти вмій – тих мрій рабом не ставши, Мислити – щоб думок не обожни́в; Успіх, наругу рівно зустрічавши – Не забувай, що голос їх – брехлив; Залишся тихим, коли твоє ж слово Шахрай калічить, дурням на улов, Коли життя зруйноване, і знову Все відтворити мусиш ти з основ. Зумій у щирій ставити надії На карту все, що ти з трудом збирав, Програти все, і вбогим стати в дії, Ніколи не шкодуючи, що грав, Примушуй серце, нерви, своє тіло Тобі служити вірно і завжди, Навіть, коли все пусто, все згоріло, І тільки Воля каже тобі: «Йди!» Простим залишся – в бесідах з царями, Залишся чесним – в бесідах з юрбой, І з друзями прямими, й з ворогами; Хай всі, в свій час, – рахуються з тобой; Наповни змістом кожну мить квітіння, Годин, років весь невблаганний біг, – І приймеш ти весь світ у володіння, Тоді, мій син, ти будеш Чоловік!
|