|
В розмові легкості катма, Та в серці виникла тривога – Твій погляд змоклий недарма, Навіщо ж нам гнівити Бога? Порожній обмін марних слів, Руки недбале потискання, – А розум майже не зомлів Від твого млявого торкання! Чи то захоплення, чи ні – До забуття до тебе лину. Піймати треба мить мені, Щоб стати богом на хвилину!
|