|
Як затаврують у тобі і жінку й мати – За мить, украдену у щастя, лиш за мить, Змовчіть, та спокій безпристрасний бережіть, Умій мовчати! Як нитку радощів коротку зможеш звити, І твій кумир тебе засудить до журби На гніт туги, і горя, і ганьби, – Умій любити! Якщо тавро обрання будеш мати, Якщо судилося тягти ярмо рабині, Неси свій хрест із величчю богині, – Умій страждати!
|